HROMADA

Село й досі є для багатьох українців місцем сили — адже саме в селах ростилися батьки і бабусі, саме там зберігаються родинні історії, традиції та живий зв’язок із землею. 

Наразі Україна переживає трансформацію децентралізації, у якій локальні громади отримують свободу формувати власну ідентичність, інфраструктуру та спосіб співіснування.

Hromada переводить цю соціальну ідею у просторову форму.

Поселення проєктоване як автономна система, де житло, публічні функції та ландшафт утворюють цілісну структуру, здатну підтримувати постійне проживання, тимчасові формати, роботу та спільні щоденні практики.

У цьому проєкті ми дозволили собі архітектурну фантазію. Hromada переосмислює архетип українського села як сучасну просторову систему, збудовану на взаємодії землі та спільності. Це новий тип поселення — відкритий, без огорож, але глибоко приватний; такий, у якому архітектура виростає з ґрунту і розчиняється в ньому, створюючи тихе, стійке середовище для життя. 

В основі проєкту — традиційна українська логіка «мій двір» і «наше спільне життя», переведена у форму майбутнього. Hromada пропонує автономне село XXI століття, де простір визначає не паркан, а рельєф, топографія та природний ритм спільноти.

Полтавський ландшафт — рівний, спокійний, врівноважений — формує емоційну й конструктивну основу проєкту. Тут архітектура не домінує над природою; вона входить у неї.

Будинки делікатно занурені в рельєф, продовжуючи його лінії й утворюючи цілісність ландшафту та побудованого середовища. Цей прийом спирається на давній український архетип землянки — прихистку, у якому земля дарує людині тишу, захист і відчуття стійкості.

У сучасному контексті це рішення працює як архітектурна стратегія:

• земля утворює природні межі приватних дворів;
• ґрунт гасить шум, вітер і спеку, задаючи м’який мікроклімат;
• рельєф стає головним формотворчим елементом, визначаючи геометрію об’єму.

У результаті будівлі здаються виліпленими з ландшафту: пластичний бетон поводиться як глина, плавні радіуси повторюють рух схилів, а конструкції сприймаються як частина природного моноліту.

У центрі Hromada розташована головна будівля — спільний простір, до якого природно сходяться щоденні маршрути мешканців. Це тихе ядро поселення, місце зустрічі й присутності, де поступово формується відчуття спільності.

Тут зосереджені основні громадські функції — простір для зібрань, відпочинку та повсякденного спілкування. Центральна будівля задумана як відкрита й доступна структура, сучасна інтерпретація сільської площі або ратуші — місця, що підтримує зв’язки всередині громади й задає ритм спільному життю.

Кожен житловий будинок має власний двір, сформований самим рельєфом — подібно до традиційного села, де земля природно визначала межі між господарствами. Схили делікатно окреслюють простір подвір’я, створюючи приватність без огорож і водночас зберігаючи відкритість середовища.

Це розуміння землі як межі й опори лягло в основу матеріальної мови проєкту. Бетон, ґрунт і жива рослинність взаємодіють між собою, а архітектурні лінії м’яко повторюють природний рельєф, формуючи цілісну просторову структуру села.

У Hromada передбачені різні масштаби життя — від просторих будинків до компактних форматів.

Кожен будинок має власний камерний простір, орієнтований на тишу й усамітнення. Вікна спалень виходять на зелений схил, густо засаджений рослинами. Жива «зелена завіса», що змінюється з порою року, формує відчуття природної захищеності, а краєвид за вікном постійно змінюється разом із ритмом природи, ніколи не залишаючись однаковим.

Поруч із приватною частиною формується простір спільного життя. Тут розташовані вітальня, робоча зона та відкритий простір з виходом на терасу. Рельєф, відкрите небо й рослинність навколо задають спокійну атмосферу близькості та живої присутності.

Дахи стають ще одним рівнем життя села. Їх плавна форма слугує простором для мистецтва — тут розміщене поле скульптур Quadropod (переможець Red Dot Design Awards), яке органічно виростає з архітектури та підсилює відчуття спільного простору. 

Цей верхній рівень працює одночасно і як: арт-парк, і публічна тераса, і спільна площа. Quadropod-поле стає метафорою самої громади: багато малих елементів, що разом утворюють єдину систему, і в цьому — її сила.

«Мене завжди надихало українське село — те, в якому я відчував баланс між своїм і спільним. Свій двір, тиша дому, можливість побути наодинці — і водночас відкритість до сусідів, до розмов, до спільного життя. У проєкті Hromada мені хотілося повернути саме це відчуття: щоб архітектура не відокремлювала людей, але й не забирала в них приватність», — Сергій Махно.