СУЧАСНА ХУДОЖНЯ КЕРАМІКА: 7 ВІЗІОНЕРІВ СЬОГОДЕННЯ

Художня кераміка — це вироби з глини та інших мінеральних компонентів, з декоративним покриттям або розписом, що сприймаються, в першу чергу, як артоб’єкти, а не як утилітарні предмети побуту. Художня кераміка існує стільки ж, скільки й культура та мистецтво, адже вона, по суті, формувала і транслювала їх. Сьогодні цей процес продовжується, демонструючи нам нові надзвичайні техніки та форми. Про сучасних героїв цієї сфери ми і поговоримо сьогодні.

Трохи історії

Знахідки археологів свідчать, що художня кераміка існує вже понад 25000 років. Ще у часи виготовлення найперших глиняних посудин люди намагалися їх декорувати. На багатьох з них й досі видно візерунки у вигляді втиснутих заглиблень, рельєфних хвилястих смуг тощо.

Це ж стосується і неутилітарних артоб’єктів. Найбільш ранній зразок, що зберігся до наших днів – Вестоницька Венера, виготовлена між 29 000 і 25 000 рр. до н.е.

Зразками стародавньої художньої кераміки є картини на стінах гробниць єгипетських фараонів, а розкопки на острові Крит виявили цілі фабрики з виробництва доісторичного керамічного посуду з яскравими розписами.

Далі грецькі майстри винайшли чорний лак з вогнетривкими властивостями і використовували його для розпису виробів з червоної глини. Секрет його складу не розкритий вченими й донині. А у середньовіччі, з виникненням мусульманської культури, для декору глиняних виробів почали використовувати глазур. Така кераміка отримала назву «майоліка».

Паралельно в Японії розвивалися самостійні керамічні техніки й види художньої кераміки: раку, кінцугі та інші. Разом з тим, там формувалася унікальна мистецька філософсько-естетична парадигма, важливим проявом якої став керамічний предмет, що сприймався як художній сам по собі. Це дуже вплинуло на подальше розуміння краси та цінності керамічних об’єктів аж до сьогодення.

Сучасні майстри не зупиняються, а переосмислюють тисячолітні надбання у новітніх контекстах. Їх творіння — надзвичайні художні прояви, які окрім майстерності та новаційних підходів, доводять нам, що зв’язок з традицією ще й досі може виглядати напрочуд актуальним.

Bosco Sodi

Боско Соді — сучасний мексиканський мультимедійний художник, що базується в Нью-Йорку. У своїх винахідливих скульптурах він часто досягає геологічної текстури, що рясніє тріщинами та прірвами, які нагадують первісні ландшафти та елементи світу природи.

Процес і елементи випадковості стають фундаментальними для практики Соді. Значна частина робіт художника створена під впливом японської естетичної філософії вабі-сабі. Беручи цю філософію як основне джерело, Соді створює форму, використовуючи випадковість, момент неконтрольованості, працюючи в повній гармонії з природними стихіями та довіряючи їм.

Соді працює в інтенсивно прямій та перформативній манері, лише власними руками, це підтримує унікальну трансцендентну передачу між творцем і роботою. Результат — поверхні з шорсткою текстурою, тріщинами та проваллями, що дозволяють зчитати по них час і дію, відкриваючи чудові органічні структури. Його роботи — чисте мистецтво, художня кераміка у радикальній творчій манері, що зайняла своє особливе місце у найпочесніших галереях світу.

Jojo Corväiá

Джойо Корвяйа – берлінський візуальний художник, який народився у Венесуелі, знаний як кераміст, та працює й в інших напрямках мистецтва. 

Його проєкти й дослідження в сучасній кераміці тяжіють до концепції недосконалості, асиметрії та скромності. Аспекти його роботи включають шорсткість, нерегулярність й залучення природних процесів. Він визнає та приймає аномалії, що виникають у процесі ручного виготовлення, що додає унікальності, краси, особливого характеру його роботі.

Його єдині інструменти – це руки, і це дає йому можливість зблизитися з матеріалом та проявити на ньому свої емоції. Основними темами його творчості є жива недосконала досконалість предметів, що наближає їх до природних форм, та чуттєвість, емоційність у скульптурі. Він зазначає, що створює не форму, а відчуття, які ця форма транслює.

Tom Kemp

Том Кемп — художник-самоучка, чиї роботи наразі представлені у найвибагливіших колекціях світу. Його метод об’єднує авторську кераміку і старовинну каліграфію. 

Том описує себе як майстра, що займається двома паралельними ремеслами: каліграфією та гончарством. Він працює з порцеляною, робить великі посудини та «пише» на них зазвичай одним мазком пензля. У минулому, коли він працював у теоретичній інформатиці, він вивчав техніку пензля стародавніх римських авторів. Кисті такої форми використовували по всій Римській імперії для написів на будівлях. Тож він дізнався все, що міг, про цей спосіб письма, видав підручник і продовжує викладати цю тему на семінарах по всьому світу.

Його роботи схожі на розчерки середньовічних майстрів каліграфії. Проста чиста форма та сміливий живий мазок. Імпресія, яка завжди виглядає фантастично свіжою.

Serhii Makhno

Сергій Махно — український митець, що відкриває світові нові можливості кераміки майбутнього, відроджуючи та переосмислюючи вікові аутентичні традиції. Ще змалечку був вражений роботою з глиною, але професійно цією справою зайнявся, пройшовши шлях дизайнера та архітектора. 

Сергій створює колекційний дизайн, керамічні предмети інтер’єру, що водночас є артскульптурами. Це і надзвичайні кремезні меблі, крісла та столи позачасового дизайну й брутальної фактури, що виліплені з цільного шматка глини вручну та випалені у величезній печі за секретними техніками. І майстерні артсвітильники вигадливих природних форм з купою технічно неможливих деталей тощо.

Задача Сергія — вражати світ та дарувати небанальну красу. Його вироби одержують найголовніші світові премії як мистецький дизайн та визнаються колекціонерами як перли сучасного керамічного мистецтва.

Florian Gadsby

Флоріанн Гедсбі — митець кераміки з Лондона, та його стиль і бачення значною мірою сформований під час його навчання в Японії, у великого майстра Кена Мацузакі. Робота Флоріана втілює просту та елегантну естетику, яка надзвичайним чином транслює майстерність і досвід, що необхідні для створення таких “скромних” творів мистецтва. Його репутація є міжнародною завдяки цілковитій відданості своїй справі та присутності у соціальних мережах, де він транслює кожен секрет виробництва.

Сильною стороною цього митця є культура роботи, а також обмежена палітра матеріалів та вірність старовинним технологіям ручного виробництва.Також він практикує селадонові техніки — безкисневі випали кераміки у газовій печі за екстремальних температур, в наслідок чого керамічна поверхня набуває тріщинок та інших артефактів, що високо цінуються знавцями.

Сучасників вражає перфекціонізм Флоріана, його фантастично методичний підхід до роботи та детальний опис кожного кроку для всіх і кожного.

Akira Satake

Акіра Сатаке називають майстром вабі-сабі третього тисячоліття. Він народився в Осаці, та переїхав до США в 1981 році, де 20 років присвятив музиці та саундпродюсуванню. У 2003 році він заснував Akira Satake Ceramics і присвятив себе зростаючій пристрасті до виготовлення японскої кераміки.

Музей Філадельфії присудив йому Національну нагороду за досконалість у сучасній кераміці, разом з тим на національному каналі PBS розпочався щотижневий телевізійний серіал «Спадщина ремісника», присвячений його життю та творчості.

Акіра — один з найвизнаніших майстрів глини сучасності. Його виставки проходять в усіх куточках світу. І це не дивно, адже кожен його виріб вражає брутальною справжністю та подихом життя. Це наче сама природа.

“Для мене акт творення — це співпраця між мною, глиною та вогнем. Співпраця означає пошук того, чим хоче бути глина. Вогонь є кінцевою випадковою частиною рівняння співпраці. Я сподіваюся, що вогонь стане моїм союзником, але я знаю, що він завжди перетворюватиме глину так, як я не можу передбачити.”, — говорить майстер.

Akiko Hirai

Акіко Хіраї – ще один японський майстер, точніше, майстриня. Змалечку захопившись керамікою, вона опанувала не лише японський, а й європейський досвід і розробила власну концепцію роботи з глиною та поливами.

Вона не контролює матеріали, а дозволяє їм проявлятися випадковим чином, створюючи для цього належні умови. Її творіння — спонтанне та безсвідоме, тому органічне та природне.

Зосереджуючись на взаємодії між об’єктом і глядачем, робота Хіраї дозволяє глядачеві відкривати мову об’єктів по-своєму. На деякі її рішення вплинули корейські зразки 17-го та 18-го століть, на інші – вабі-сабі, на треті – сучасні артпрактики. Та у кожній з них присутній глибокий символізм.